Історії Погулянки

Оригінал взятий у forko в Про історію Погулянки.

Львівський парк "Погулянка" - одне з улюблених місць відпочинку львів'ян, має доволі цікаву історію. Колись ця місцевість насила назву Альтмаєрівської пасіки. Потім родина Деймів збудувала тут сільську оселю.На початку 19 ст її та ділянку лісу купив  львівський адвокат Франц Венглєнський,  який заснував тут справжній  маєток з кількома будинками  й надав назву оселі Погулянка.

Адвокат був людиною заможною, веселою і товариською, тому біля нього постійно збиралось хороше товариство письменників та акторів, з якими він провадив веселе, богемне життя. Пізніше купив цей маєток власник ресторанів Дісталь, що заснував парк,  а на ставку завів флотилію човнів(!). Для львів’ян Погулянка стала одним з улюблених місць для походів, завдяки зручному положенню і дикій природі. Ресторан на Погулянці славився смаженими курчатами та варениками зі сметаною, а в літньому павільйоні Цукерні Мейсона любителі відпочинку на природі пригощалися вишуканим морозивом різних ґатунків.

Літографія А.Ланге. 1823р.

Літографія К.Ауера 1840р.

Один з мандрівників описує побачене так: «В реставрації був гамір, велике товариство пило пиво. Міські елеганти звані «фанфаронами» були вбрані за найновішою модою:  капелюхи мали в кратки(клітки) на шиях кратковані хустини сурдути(верхній одяг) «кадрильовані» панталони в кружки – виглядали як циркові арлекіни». Далі подорожній пройшовся по крутих стежках гаю, приглядався до джерел, що били з-під землі, потім пішов далі: «Продерлися ми через густі хащі і стали на верху гори вкритою веселими деревами, що панує над Погулянкою. Який божеський краєвид відкрився нашим очам. Довкола високі гори, посередині долина вистелена деревами, з-поміж котрих визирала непомітно вежечка невеликої каплички.Довкола нас панувала глуха тиша і тільки рохкання жаб перебивало її своїм негармонійним звуком..»

Згодом ці землі перейшли у власність Яна Кляйна. Новий господар упорядкував ділянку, осушив став та збудував на його місці броварню. Довгі роки пиво Кляйна вважалося найкращим у Львові. Зараз на місці броварні розташований винзавод, що свого часу випускав навіть вермут «Квіти погулянки».

І наостанок одна з львівських легенд, повязаних з Погулянкою:

На початку 20 ст. один молодий львівський адвокат до нестями закохався у жінку, власницю вілли "Півонія", що знаходилася на Погулянці, і на протязі двох років проживав із нею.

Товариш адвоката,хороший психіатр, зауважив у поведінці товариша важкі психічні розлади. У приятельській бесіді адвокат поскаржився товаришу на фатальну, патологічну сексуальну залежність від цієї жінки. Це була гарна жінка віком не старша 30 років. Психіатр перейнявся станом свого товариша і захотів будь-що допомогти другу.

Випадково переглядаючи старі історії хвороб, він натрапив на історію хвороби однієї пані з Погулянки. Там було відмічено що у 1875 році їй було встановлено діагноз психопатичної схибленості на сексуальному грунті, на той час їй було 45 років. Отже на даний час їй мало бути не менше 80 років. Психіатр вирішив познайомитися із власницею "Півонії". Сара Брага, так називалася ця пані, і походила вона із старої іспанської дворянської родини. Під час знайомства він побачив молоду, дуже привабливу жінку. На той час адвокат раптово помер від невідомої хвороби. Ведучи неофіційне розслідування психіатр довідався, що пані Сара мала ще шістьох чоловіків, доля яких на цей час невідома. Розуміючи всю небезпеку задуманого, лікар приймає рішення оселитися на Погулянці на віллі "Півонія" як квантирант. Йому доводилось докладати багато зусиль, щоб не піддатися спокусливим принадам фатальної жінки.

Тим часом пані Сара починає раптово старіти. На її обличчі появляються зморшки, а волосся починає сивіти. Сара всілякими способами старалася цілий час спокусити лікаря, але він був незламний. Одного разу перечитуючи Біблію, він випадково відкрив таємницю Сари Брага у книзі Товіта. Там розповідалося про якусь Сару з Мідії, у якої було сім чоловіків, котрі були віддані у владу демону Асмодею. Одного вечора, коли вони сиділи разом у вітальні на дивані, лікар прочитав Сарі місце із Старого Заповіту. Сара страшенно зойкнувши вибігла із вітальні. Кинувшись за нею - він побачив її розпластаною на сходах. Смерть настигла Сару, її таємниця була розгадана.